Єдність Кримського півострова та материкової частини України закріплена віками не лише історичними подіями, а й ментально. З року в рік біля пам’ятників Кобзаря по всьому Криму збиралися громадяни, вшановували пам’ять поета та його вклад у культурну спадщину України. Так було до приходу окупантів, які впродовж уже 9 років намагаються знищити в Криму будь-які згадки про українську ідентичність.
Однак саме масові акції протесту 9 березня 2014 року показали, що жодні псевдореферендуми та залякування силою не переважать українського спротиву. Про це в один голос заявили кілька сотень людей у Севастополі та близько тисячі — у Сімферополі.
Уже з 2014 року окупаційні адміністрації намагатимуться роль пам’ятника Кобзарю, а згодом заборонять проукраїнським організаціям влаштовувати Шевченківські дні та переслідуватимуть тих, хто не послухається. Однак попри всі погрози та перешкоди окупантів, щороку біля монументів Тараса Шевченка з’являються квіти, і не лише 9 березня.
Бо ми єдині в межах міжнародно визнаних кордонів, історично, культурно та, що найважливіше, ментально. І наша єдність дарує нам віру та наснагу продовжувати боротьбу, на фронті та в окупації.
Уже скоро — у парку Шевченка — в деокупованому, українському Сімферополі!